Стежинка серед лісу

Десь у лісі, серед білих снігів, дерев і кущів сховалась стежинка.
Спочатку її й помітно не було, лише ровчик невеличкий, що поспішав кудись вдаль.
Потім збоку то тут, то там з'явились дірочки, схожі на маленькі тунелі.
Це мишка бігала до своїх братиків на святкову гостину, а тоді всі разом повертались додому. Крихітні ніжки залишили на стежці ледь помітні сліди.
А слід за мишкою і зайчик пострибав.
Він шукав собі місце для ночівлі з смачною корою неподалік. І опинився поблизу мишачої нірки.
І, прямо на голову йому з гілки посипав сніжок.
Це прудка руденька білочка поспішала за горішками у схованку. Вона перебігла стежинку вгорі по деревах, і засипала зверху сліди копитець.
Поки ховався зайчик під ялинкою, від лісового джерельця спіший додому пишнорогий олень.
Він ледь не ступив на мишачу нірку, а, зачепивши рогами гілку, посипав зайчика пухким білим сніжком.
І за митт встав, як вкопаний. Прямо перед ним стояв вовк.
Сіроманець зголоднів, тому кинувся на оленя.
Довгі ноги понесли рогатого геть. А вовк побіг слідом, не помічаючи ні руду лисичку, що бігла назустріч, принюхуючись, ні біленького зайчика, що причаївся біля ялинки, ні білочку з шишкою вгорі.
Навіть мишка вибігла на стежину, але відразу ж сховалась.
А вовк оленя упіймав?
Може, стежка й про це розповість.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна