Як Бурулька в Струмочку купалася

Того року зима була затяжною.
Лісові звірята вже не знали, чи радіти відлизі, коли з гілок додолу падають краплинки, чи чекати наступних морозів вслід за хурделицею.
на галявині посеред лісу, поруч з крихітним Струмочком, що завзято пробивався з-під землі, а зимою навіть не замерзав, лісники зробили годівницю для косуль та оленів.
Іноді туди й лосі забігали підкріпитись.
Хоча дерев'яний дашок і заносило снігом, духмяну травичку можна було і в морози їсти, від вітру годівницю рятувала міцна стіна з одного боку.
Але наступила відлига, і з даху потекла водичка.
Кілька краплинок приєднались до струмочка і понеслися вдаль.
Та сонечко сховалось, а морозець перетворив талий сніг на бурульку.
І з кожним днем вона поки що росла й росла.
Поки один з гостей годівниці не зачепив її рогом, відколовши кінчик.
Той впав у струмок, але сонна вечірня водичка так і залишила його біля берега.
Сонечко сховалось за верхівки дерев, і бурулька заснула.
А вранці вона вже не бачила свого кінчика у струмочку.
Зате яскраве сонечко скотило спочатку кілька крапельок води по бурульці, а потім і саму її підтопило, що та впала.
Прямо в струмочок.
Водичка її підхопила, і час від часу стукаючи то в один, то в інший берег, понесла за собою.
Маленькі крижинки залишалисьь і на мерзлій землі, і на гострих камінцях, але Бурулька пливла далі, спостерігаючи за білою хмаркою-пером, що бігла наввипередки зі Струмочком, за зеленою хвоєю сосон, що час від часу затуляла сонце.
Навіть руду білочку побачила, яка саме снідала на беріжку, і зайчика, який намагався Струмочок перестрибнути.
Та ось Бурулька зачепилась за корінь могутнього дуба, і розкололась на багато-багато крихітних крижинок, які Струмок поніс далі.
І лише крапельки води бачили перші зелені травинки й тендітні квіточки підсніжників.
Весна прийшла!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна