Як пташки Весну врятували

Земля мерзла.
Вже стільки днів підряд над нею висіли важкі сиві хмари, а дерева, кущі і пожовклу торішню траву колихав вітер.
Звірята ховалися в нірках від холоду, а пташки у гніздечках, чекаючи на заблукалу Весну.
Але одного ранку земля прокинулась від сніву.
З теплих країв повернулись птахи.
Соловейко сидів на голому кущі калини і співав.
Пісня ця втихомирила бурхливий вітер, і він сів поруч з співаком, щоб було краще чутно.
Навіть хмари, засоромлені тим, що з ними сонечко не може зігріти землю, і сві довкола мерзнуть, зібрались і попливли вдаль.
Так далеко, щоб можна було зачепитись за якусь гору і спокійно випасти залишками снігу.
А соловейко продовжував співати.
Вже перед світанком до нього приєднався жайвір. Тільки він співав у небі, підіймаючись все вище, щоб привітати сонечко.
А Сонечко по звичці не спішило. І куди спішити, якщо хмари землю закрили і не пускають його.
Воно лише виглянуло за обрій, як побачило блакитне чисте небо і маленьку темну цяточку, що летіла назустріч і дуже гарно співала.
Це додало Сонечку сили, воно зігріло Землю, і Весна прийшла.
З'явилась перша зелена травичка, а на деревах зазеленіли листочки, зі схованок повиходили звірята, прокинулись комашки, і з кожним днем ставало все тепліше.
Так пташки Весну повернули.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна