Оля і осінь

На землю тихо спустилася осінь.
Оля вранці виглянула у вікно і просто не впізнала картину за вікном.
Річка перетворилась з синьої стрічки у сіро-руду смугу, листя на дереві біля вікна змінилось на жовте, оранжеве і навіть коричневе. Сонце за вікном не гріло так яскраво, а лагідно привітало дівчинку через скло.
Промінчики-зайчики не блимали вже так яскраво, їхнього мерехтіння вистачало лише на лоскотання Олиного личка та на легкий поцілунок її щічки.
Маленька пустунка вирішила піти погуляти.
Дні ще були досить теплими.
Оля побігла в парк.
Осінь розмалювала його всіма барвами. На клумбах розцвіли хризантеми. Роботящі бджілки кружляли над цими квітами збираючи солодкий нектар. Мабуть, вони ще не зробили стільки меду, щоб вистачило на цілу зиму. Тому й працюють.
Сонечко милувалось собою у калюжах, які ще залишились після вчорашнього дощу. Туди ж заглядали легенькі біленькі хмаринки, які вітер-пустун ганяв по небу.
Він розповів Олі на вушко, що незабаром прийде на зміну теплому сонечку холодний осінній дощ.
На дитячому майданчику в парку гуляли малюки. Ще зовсім маленькі, які тільки навчились ходити.
Оля дивилась, як ці карапузи граються у пісочниці і спускаються з гірки.
Дівчинка йшла по опалих листочках, шаркаючи ніжками. Їй так подобалось слухати шелест лежачого листя. Вони розповідали Олечці, як весело кружляли у таночку з вітром і як їх позолотило сонечко.
- От тільки холодно нам лежати на землі, - скаржились листочки.
Маленька пустунка нагнулась і набрала повний оберемок жовтогарячих і червоних листків і кинула їх вгору. З радості, що їх підняли, вони закружляли у вальсі з вітерцем.
Оля засміялась, спостерігаючи за танцюристами.
Аж раптом під ногами щось заворушилось і перед дівчинкою з'явився маленький їжачок, що ніс на голочках грибочок.
- Ой, він теж робить запаси на зиму, - подумала маленька.
Тут і на найближчому дереві почався рух. Оля між гілками побачила білочку. У неї в лапках був горішок.
- Тут всі запасаються, - засміялась дівчинка і для руденької й пухнастої подружки під деревом залишила ще кілька горішків, які мала в кишені.
Хмарок на небі стало більше. І не білих легеньких, мов пір'їнки, а важких сірих, які ось-ось проллються дощем.
Олечка зібралась додому. А, поки йшла по парку, зібрала листя, щоб поставити у вазочку вдома.
Нехай осінь буде не тільки за вікном.
Листя так приємно пахне!
Вдома дівчинка малювала осінній парк.
А ввечері, коли маленька Оля вже спала, вона бачила, як красуня Осінь розмальовує землю різнокольоровими барвами.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна