Подушка -утікачка

В одній дитячій кімнаті, серед царства іграшок і книжок, стояв справжній палац -- ліжко.
Там і спочивала маленька принцеса, що господарювала тут.
А головним охоронцем сну була подушка. Така м'якенька та біленька, вона лежала з самого верху, і спостерігала, щоб ніхто й ніщо не заважало принцесі спати.
Господиня ж була дитиною непосидючою і цікавою, та й підданих своїх любила, тому часто в ліжко до себе приносила то лялечку, то коника чи кицьку пухкеньку. І навіть без іграшок засинала важко. Всякі думки забігали в її голівоньку прямо перед сном:чи підуть вони з матусею завтра в парк, що готувати лялечкам на сніданок, чи запросить подружка Вікуся її, Христинку, на день народження. Тому крутилась маленька голівка на подушці, а та збивалась то в один кут, то в інший, втрачаючи форму та м'якість.
Аж однієї ночі не витримала. Вирішила втекти.
Христинка так сильно крутилась, поки засинала, що хранителька всіх солодких снів скотилась вбік. Потім мала ручка підштовхнула подушку далі, вона посунулась повз спинку геть до ніжок, але господиня ще й ніжками штовхнула. Аж поки у п'ятках не опинилась, спинитися не змогла подушечка.
"От, лихо, що ж тепер насниться малечі?!" -- подумала.
І в ту ж мить дівчинка заплакала й прокинулась.
Хотіла вона свою подушку обійняти, але не знайшла її. На плач прибігла матуся. Та й утікачці, слухаючи плач принцеси, захотілося опинитись під щічкою у неї.
Згодом утікачку з-під ніжок дістали і на місце поклали, а принцеса Христинка з того часу, як тільки спатоньки лягає, всі думки від себе відганяє. Обійме свою подушечку і спить міцно. Їй же сняться найсолодші сни з такою хранителькою.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна