Цукрові хмарки

Рано-вранці, як тільки сонечко прокинулось і виглянуло з-за обрію, воно серед безмежних вод синього неба побачило новий шматочок суші.
Зовсім невеличкий острівець омивало синє безмежне море, додаючи в свої солоні води краплі солодкі, мов мед.
Просто острівець був посипаний цукром так сильно, що навіть джерельце на ньому було солоденьким.
Тільки біда.
Надто спекотно там було. Тому й рослинки не росли.
Біло-жовтуватий пісок переливався на сонці.
А звичайні хмари туди не заглядали --боялись диво-острів розтопити, як дощиком проллються.
Зате сонечку так сподобався цукор, що він вирішив його з острова трохи собі забрати.
Трішки його розігрів, і мотузочкою догори підіймав.
Але скрутити в клубочок забувся, тому згодом перед ним висіла купка легка і солодка.
--Гарна хмарка вийшла.
І сонечко взялося робити ще одну таку. Легеньку і солоденьку.
Так над островом з'явились хмарки.
З цукрової вати.
І були вони такими гарними, що сонечко навіть їсти їх передумало.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна