Годинник, що нікуди не поспішав

Якось дуже-дуже давно, коли іграшковий майстер тільки починав творити, він змайстрував годинника.
Для своєї донечки.
На кінчику великої стрілочки причепив кошенятко, на коротку стрілочку-фігурку красуні-дівчинки.
А циферблат прикрасив...
Найменше коло було поділене навпіл --одна сторона, світла, показувала день, інша, темна, -- ніч. Циферки розмальовані різними кольорами, а замість хвилинних поділок намальовані були зірочки.
Наступне коло умілець розмалював так, щоб можна було крихітку-доцю вчити кольорам і рахунку: 1 жовтий м'ячик, 2 червоні, 3 блакитні, 4 фіолетові, 5 коричневих, 6 зелених, 7 оранжевих, 8 синіх, 9 бузкових, 10 рожевих, 11 салатових, 12 білих.
Останнє, найбільше коло він розмалював різними подіями: світанком і заходом сонця, умиванням і читанням, іграми і вкладанням у ліжечко.
Коли майстер склав усе разом і завів годинника, він здивувався.
Кошенятко на хвилинній стрілочці мало такі цікаві зелені оченята. Вони дивились на зірочки, місяць, сонце... А лапки рухались повільно-повільно. Набагато повільніше, ніж по хвилинах.
Умілець спробував завести наново годинника, але новий звук так відволік кошеня, що стрілочка стала ще повільнішою.
Розбирання і збирання годинника теж не дало результату.
Іграшковий майстер сумно зітхнув і сховав несправного годинника подалі.
І стояв він закритий у шафі багато-багато років.
Поки якось у дідусеву майстерню не прийшла маленька дослідниця.
Вона відразу ж кинулась перевіряти, що нового їй дідусь змайстрував, і не знайшовши нічого такого, знайшла собі схованку.
У шафі.
Маленька зеленоока кішечка, що спокійно спочивала на стрілочці від несподіванки і яскравого світла аж з місця рушила.
Цей звук привабив дівчинку, і вона почала шукати, що у схованці ще є.
Вийняла годинника і радо поспішила до дідуся:
--Уля. Тік-так!
-- Він не працює, -- намагався пояснити дідусь.
Але обережно завів механізм.
І стрілочка рушила вперед.
Спочатку так само, як колись, ліниво і з цікавістю зелених оченям, але все швидше, поки не наздогнала дівчинку на короткій стрілочці і вирвалася вперед.
--Годинник почав ходити правильно. Давай, ми зараз його поставимо на стіл і будемо ласувати печивом. Таким ще кругленьким, як м'ячики, які щойно перестрибнула кішечка.
--Доблє.
А годинник тепер ходив тільки правильно. Катруся ж по ньому прокидалась, милась і їла, тому кішечка бігла рівномірно.
Хтось підкаже, яка година?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна