Молочна ріка, кисільні береги і карамельні камінці

Одного разу, коли Сонечко вийшло вранці на небо, воно не помітило цукрових хмарок над диво-островом.
Страшно йому стало, бо як світитиме надто яскраво, погубить цукровий острівець.
Сонце не знало, що вночі прилетів сильний Вітер, який відніс хмаринки далеко-далеко...
Вони опинились аж за морем. І так втомилися, що заснули. Коли прокинулись, хмарки зустріли знайомого вітерця і попросили повернути їх додому.
Тому, коли Сонечко докотилось до цукрового острівця, воно намагалось світити не так яскраво.
Але помітило на острові потічок, і забуло про це, намагаючись себе в водичці побачити.
А це ніяк йому не вдавалось. Дивна була водичка, біла. Ще біля берегів й густа.
Сонечко так захопилось спостереженням, що не помітило, як у кількох місцях на острові цукор розтопився, перетворившись в коричневі калюжі.
Аж тут острівець заховався.
Гарненькі цукрові хмаринки повернулися назад, дивуючись річечці на острові.
А калюжі швидко застигли і стали карамельними камінцями.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна