Мармеладки, шоколадки

На цукровому острівці продовжувались дива.
За нічку на ньому з'явилась трава. Зелена-зелена і дуже м'яка.
Поблизу молочної річечки з її кисільними бережками.
Маленькі стебельця ледь-ледь ворушились на вітрі. Той боявся розірвати такі тендітні паростки.
А вони росли з кожною хвилиною.
Сонечко згоди дивувалося, куди ці рослинки поспішають. Але так і не наважилось підійти близько до острова, боячись його розтопити.
І з висоти не помітило самотній коричневий прутик. Спочатку малий, але з кожною хвилиною все більший. Поки зверху не пробилось кілька інших прутиків.
"Дерево?" -- здивувалось сонечко, але як тільки спробувало наблизитись, гілочки зморщились і опустились.
На мармеладній травичці наступного ранку виросли квіточки: блакитні дзвіночки, білі ромашки, жовті кульбабки і червоні маки. Їх любив легенько гладити вітерець, розносячи по острівця солодкі запахи.
Шоколадне дерево ж міцніло й далі, мріючи про пташине гніздо на своїх гілках.
Цю мрію воно розповіло вітру. Вітерець розказав сонечку, і вони почали думати, чи можливо це.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна