Дорога додому

Цей ліс пах затишком, плекав між деревами дитячі спогади і пестив ранковими промінчиками.
Мама-олениха вже чекала великого переходу з оленятами. Через ліс, річку і лан.
Ген-ген до іншого лісу аж на горі, де на них чекає теперішній дім.
Оленята носилися поруч, перестрибуючи корінці і камінці.
Менше дитинча намагалось зловити на корі сосни сонячного зайчика.
Зараз же до гри приєдналась і старша сестричка.
-- Пора збиратися! -- вигукнула з дупла Сова.
Вона була провідником.
-- Малята, перекусіть на дорогу, -- сказала матуся-олениха.
Але раптом по лісу пронісся тривожний шуркіт.
Птахи хутко ховалися в гнізда, а польові миші поспішили в нірку поруч.
Десь неподалік загуркотів грім.
-- Перечекаємо грозу тут? -- занепокоєно спитала Олениця Сову, поглядаючи на все темніше небо над головою.
Малюки вже не гралися, а терлись об теплий мамин бочок.
Вони всі сховались від дощу .
Тільки кущі, дерева і земля дзвеніли від крихітних крапель, що все падали і падали з неба.
Навіть біля оленів утворилась калюжа, і дитинчата сильніше притиснулись до мами.
Аж тут стало дуже світло, сильно загуркотіло, і дерево поруч впало, палаючи червоними язиками вогню.
Та ніхто не встиг злякатися, полум'я згасло.
Сова звеліла вибиратися зі схованки і полетіла вперед.
Олені поволі йшли мокрою опалою хвоєю.
Аж тут Крихітка посковзнулась, впала і поїхала, збивши на шляху сестричку і зупинившись вже біля мами.
Весело засміявшись, матуся помогла донечкам піднятися, і всі рушили далі.
Ще вчора маленький потічок з чистою водою перетворився у брудний бурхливий потік.
Оленята навіть йти через нього побоялись.
Тому попрямували вище, шукаючи броду. Листячко і гілочки пливли за течією.
-- Човники! Човники! -- раділи малі.
Але поруч працювали бобри.
Вони будували греблю.
Гілка до гілки лягали впоперек потоку, зменшуючи течію.
Мама Олениця подякувала бурим рятувальникам і рушила через воду. Малюки почали наздоганяти, розбризкуючи у всі боки брудну воду.
До гори вже було рукою подати.
Залишилось перейти поле.
Сонечко знову виглянуло з-за хмар, польові квіти розкрилися, випускаючи приємні запахи, на які злетілися бджілки. Барвистий метелик привернув до себе увагу, перелітаючи з квітки на квітку.
Прудка з Крихіткою знову почали стрибати так як він, вліво-вправо, взад-вперед, не помічаючи, що віддалились від неньки.
Поки Сова не зашуміла крилами в них над головою.
Відразу ж оленята побігли за мамою, радіючи близькості дому і тата.
Той вже стояв на узліссі, вдивляючись в передвечірній краєвид.
Він так боявся, що непогода зіпсує повернення його сім'ї.
Але вони добрались додому.
Всі разом олені пішли до лісу, розповідаючи дорожні пригоди.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна