Мостик

Того ранку щось на солодкому острові поскрипувало.
Молочна річка тихо несла свої води, Мармеладні квіточки ще додивлялись солодкі нічні сни.
І тільки вітер спочатку пронісся з краю до краю, а тоді вже просто подмухував, сріскаючи чимось.
Нехотячи прокинулось шоколадне дерево, а з пряничкових будиночків викотились ізюминки.
А вітерець знову зробив приємну несподіванку --від приніс мостик через річку.
От тільки місця для нього ще не підібрав: то річка ще маленька, то мостик квітам заважатиме.
На пошуки кинулись мешканці будиночків. Вони ж єдині тут рухались.
З одного боку прокотилось кілька відчайдухів, і з іншого.
Але всі пони зупинились в одному місці. між будиночків, зеленої травички і величного шоколадного дерева.
Вітер підняв легкий вафельний мостик і поставив його, де вказали.
Сонечко ще й тінь на нього пустила.
А ізюминки з радістю кинулися по мостику перекочуватися.
Тепер можна увесь острів обдивитися, в гості до всіх сходити.
Що ще треба для щастя?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна