Дайте хом'ячку водички

Хом'ячок Щокатий прокинувся від сонячного промінчика, що намагався добратися прямо в очі.
Він виглянув з хатинки. День вже давно дарував всім тепло.
-- Треба зробити зарядку!
Пропищав гризун і побіг до свого колеса.
"Дивно, нікого вдома нема.!
Він звик, що до клітки відразу прибігав хтось з дітей.
У господині їх було двоє: гарненька дівчинка з блакитними очима і світлими кісками і кароокий рудий хлопчик, старший братик.
А зараз тиша.
"Нічого, зате поїм нормально."
Щокатий підбіг до посудинки з зернятками.
"Де тут мої улюблені?"
Він повибирав все соняшникове насіння.
І побіг до поїлочки. От тільки Даринка вчора гралась, і поїлку розвернула. А господиня не повернула назад.
"Нічого, як повернуться, нап'юсь."
І хом'ячок почав чекати.
Щоб розвіятись, він погриз яблучко, почав прибирати хатинку, викидаючи назовні весь непотріб, але ніхто так і не прийшов.
Малюк втомився і заснув.
Коли ж прокинувся, й далі було тихо. Та й темно.
Він знову погриз зернят, покрутив колесо, спробував дотягнутися до поїлки, бо спрага вже починала дошкуляти, але не зміг.
Засмучений забився в будиночок, зарився в кубельце і заснув.
Знову промінець намагався заглянути прямо в очі хом'ячку. Він нехотячи прокинувся, потягнувся.
"Пити!Пити!"
Йому навіть їсти не хотілось.
Але поїлка була в такому ж положенні, як і раніше.
Малюк згриз шматочок яблучка, отримавши звідти крапельку соку.
Але цього було так мало.
"І де всі могли подітись?"
Його ще ніколи не залишали самого на цілий день.
Сумний Щокатий намагався хоч з промінцями погратися, шукаючи їх серед порваного паперу на дні клітки. Але ті були дуже спритними, і втікали від малого аж на стіни і стелю.
Тут в кватирку залетіла бджілка, покрутилась довкола фіалки і орхідеї, а тоді з незадоволеним шумом вилетіла назад.
Десь почулась пташина пісня з горобини під вікном. Так хом'ячок і заснув, слухаючи її.
Розбудив його шум.
За вікном вже нічка запалювала вогники-зірочки, а грайливий молодий місяць сховався за вікном за хмару.
Та малюка розбудило не це, а дитячі голоси в коридарі.
І тільки-но діти роззулися, як прибігли до клітки.
-- Не спить! Не спить! -- кричала рада Діанка.
Але уважний Івасик подивився на безлад у клітці:
-- Завтра будемо прибирати.
Щокатий почав підбиратися до поїлки, щоб показати проблему, але діти відкрили дверцята і взяли його на руки.
--Пора спати!
Світло у кімнаті згасло. І хом'ячок знову залишився наодинці зі спрагою.
Добре, що наступного дня він прокинувся від того, що його легенько діставали з хатки, щоб покласти в банку.
А вже через якісь кілька хвилин він знову повернувся до своєї чистої клітки. І міг спокійно напитися.
І, здавалось, смачнішої води він ще ніколи не пив.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна