Як гриби до кошика стрибали

В одному великому-превеликому лісі серед ялинок і сосенок, берізок, грабів і лип жило багато різних звірят.
Зайчики-стрибайчики, що полюбляли гризти кору та корінці, їжачки-колючки, що на голочках яблучка і листочки носили, білочки, які любили горішки понад усе.
Але всі вони любили лісові грибочки.
Хоча знайти хороші було дуже важко. І зараз розкажу, чому.
Якось дуже-дуже давно, коли ще всі дерева були малесенькі, а грибочки і отруйні, і їстівні не вміли ховатися, звірят у лісі було так мало, що на білого, боровичка чи поганку з мухомором ніхто уваги не звертав.
Та ліс ріс, ягідок під осінь ставало менше, а голодний їжачок якось почув сильний запах. Такий незвичний. Але пахло смачно. Він вперся носиком у підберезовика. Велика червона шапочка від удару похилилась, а на носику крихітний шматочок залишився.
Їжачок скуштував.
Грибочок був досить поживний, і цього шматочка вистачило, щоб наїстися.
Решту він почепив но голочки і поніс додому.
Аж тут на гостину до колючого друга завітали білочка і зайчик.
Гостинний господар і їм дав гриба скуштувати.
-- Яка смакота, -- підхопила білочка.
-- Смачніше, ніж корінчики, -- додав зайчик.
Наступного ранку вже всі білочки, зайчики і їжачки взяли кошички і пошли по грибочки.
Їстівні грибочки, як почули звірят, почали під листочки та хвою ховатися. Вони ще хотіли підрости.
А отруйні, навпаки. Поганки і мухомори випрямляли свої ніжки, розправляли шапочки і поставали перед звірятами у всій красі.
Осіннє сонечко ще й виблискувало на їхніх шапочках.
Звірята розділились.
Їжачок розказав всім колючим товаришам, який грибочок він учора знайшов, тому всі шукали червоні шапочки на біло-сірих ніжках.
Білочки шукали маленькі грибочки, що ховалися під листочками. А руденькі опеньки теж їм сподобались.
Зайчик же, як побачив з блискучими шапочками поганки, набрав їх до кошика.
Але після першого відкушеного шматочка у нього розболівся животик.
Довелося йти до ведмедика-лікаря і пити гіркі ліки.
А сова, що дуже багато знала, потім всіх зібрала, про їстівні і отруйні гриби звірятам розказала.
Тому більше животики не боліли, а їжачки і зайчики голодні восени не ходили.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна