Як Снігуронька в гості до діток ходила

У тому році до крижаної хатинки Дідуся Мороза надходило стільки листів, що пошту розбирали і всі лісові звірятка. Білочки і зайчики розносили листи до сов і сорок, бо ті вміли читати.
А робота в Сніговому містечку кипіла серйозна: всім діткам подарунки підготувати.
Тому в святкову Новорічну Ніч у срібні сани Дідуся сіла й його маленька помічниця -- Снігуронька.
Їздили санчата з подарунками довго. Зоряна ніч підходила якнайкраще для такої веселої подорожі, бо дзвіночки на санях радісно співали. А місяць виблискував майже так яскраво, як сонечко вдень. Він переживав, щоб усі дітлахи подаруночки отримали.
Аж ось Дід Мороз зупинився, покликав онучку з собою, взяли вони подарунки і пішли.
Розкидані під ялиночкою чисті аркуші паперу лежали поруч з малюночками ялинки, подарунків, сніговика.
" Тут живуть маленькі художники."
Снігуронька так захопилась оглядом малюнків, що геть забула про те, що в будинку тепло.
З її шубки на чистий листочок впали кілька краплинок.
Але намальований сніговичок так сподобався гості, що вони взяла картинку в руки.
--Онучко, -- покликав Дідусь.
І вона так швидко повернулась, що наступила ще на один аркуш.
Під ялиночкою височіла купка подарунків, коли вони пішли геть.
А краплинки і сліди на папері почали сохнути.
І маленькі художники, що жили у цьому будинку, вранці побачили диво-картинки -- замість крапельок сяяли сніжинки, ніби справжні, на сонці; від долоньки Снігуроньки залишилась хмаринка, яка то хмурилась, то посміхалась; а на місці ніжки було замерзле озеро. Довкола нього діти намалювали ліс, зверху сонечко, і озеро заіскрилось у промінні.
Ось такий подарунок несподівано залишила після себе Снігуронька.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна