Як Тарасик на літачку літав

" Мама знову на кухні," -- подумав Тарасик і пішов помагати татові ремонтувати його машинку.
Колеса на іграшці чомусь позлітали, і тепер татусь старався їх повернути на місце.
Викруткою погрався, ключем покрутив, але колеса чомусь погано тримались.
-- Буде літак! -- і малюк з татусем підняли машинку високо-високо.
Матуся якраз закінчила готувати обід, і всі могли піти погуляти.
Зимове сонечко розбудило на гілках всіх пташок, тому ті весело щебетали. І хлопчик так задивився на горобців-стрибунців, що ледь не задів великого собаку, що біг поряд.
-- Гав! -- зрадів він і вже поліз за гостинцем для собачки, аж тут побачив літачка.
Блакитна велика повітряна кулька з крилами і хвостом все намагалась обірвати шнурочок і полетіти далеко-далеко.
Батькам теж сподобався літачок, і Тарасик отримав чудовий подарунок.
--Тримай добре, синку, а то він полетить.
Хлопчик міцно стиснув кулачок, і уважно йшов додому. Горобці і собаки його більше не хвилювали.
Вдома він відразу почав гратися літачком, то відпускав кульку аж під стелю, то знову брав до рук, намагаючись полетіти теж.
--Синку, обідати, -- лагідно погладила мама по голівці Тарасика.
Навіть спати малюк пішов з новою забавкою.
А сон все не поспішав, бо оченята відмовлялися закриватись, спостерігаючи за літачком під стелею.
Мама поруч читала книжку:

Раз малесенький Вовчок
Сів у гарний літачок,
Полетів високо в хмари
Й повернувся знов до мами.

Сонні очка вже закрились.
Аж тут хлопчик зірвався з ліжечка, підтягнув літачка до себе, сів на нього.
І кулька полетіла. Моторчики закрутились і зашуміли, мандрівники піднялися під стелю і полетіли через ввдкриту кватирку.
Зимове сонце не давало заиерзнути, вітерець допомагав рухатись вперед, а внизу залишилось і рідне подвір'я, і гойдалки, і липи з кленами.
Тарасик летів далеко-далеко. Вже внизу гавкали собачки. Малюк по звичці пошукав у кишенях якісь ласощі, але у піжамі кишеньок немає.
Біленька киця бігла полем за цяточкою-мишкою.
А біля хатинки у селі мукала в хліву корівка, попереджуючи господиню, що пора обідати.
Десь по сусідству перегукувались-перехрюкувались свинки.
А голосистий півник з різнобарвним хвостиком на паркані співав своє "кукуріку".
Тут літачок почав приземлятися. Біля хатки поралась бабуся.
Хлопчик спустився зі свого крилатого транспорта і побіг назустріч:
--Баба!
Вона його міцно обійняла, малюк закрив очка.
--Тарасику, прокидайся. Наша бабуся приїхала! --мама гладила по голові, а під стелею літав блакитний літачок.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна