Давай, пограємось

"Як весело в садочку," -- думала Сашуня, збираючись вранці з мамою.
Вчора вони всі малювали хустинки для лисички-сестрички, сьогодні гуртом співати і танцювати будуть.
Може, ту пісеньку про лисичку, що й матуся співає?
Весело перебираючи ніжками, вони попрямували з дому.
Але, як тільки дівчинка переступила поріг групи, страх клубочком закотився до неї на груди: "Знову Даринку похвалять, що все з'їла. А Іринку -- що найкраще співає. Мишко найшвидше з конструктора будує."
Крихітка вхопилась сильніше за мамину руку.
"І гратися зі мною знову ніхто не буде!"
--Мамо, я хочу додому.
Матуся уважно подивилась на донечку:
--Що трапилось?
--Я хочу додому. Я хочу бути з тобою.
І вони повернулись назад.
Наступного ранку хороший настрій супроводжував умивання й одягання. Бо в садочку сьогодні фізкультура. Стрибки, біганина, ігри з м'ячиком -- що може бути краще.
Але на порозі в групу знову підкрався страх залишитися осторонь.
Тільки мама сьогодні її не забрала додому.
Саша одягнула чешки і пішла в групу.
Звідти вже, ставши парами (їй знову попався цей вертлявий Іллюша), пішли до спортзалу.
Аж тут дівчинці у руки потрапив м'ячик. Веселий, з синім і червоним боками, на які падали з віконця промінчики.
Вона оглянулась, але всі дітки були чимось зайняті. Нікому кидати м'ячика.
Крихітка сіла на лавочку.
"Зі мною гратися ніхто не хоче," -- подумала вона.
Та м'ячик ніби почув ці слова і вислизнув з маленьких ручок.
Сашуня хотіла його упіймати, але круглий бешкетник котився далі. Поки не зупинився біля Олі.
Олечка весело підхопила втікача і кинула легенько Саші:
--Лови!
Посмішка допомогла і впіймати м'ячика, і подякувати.
--Пограєшся зі мною? -спитала Оля і наставила ручки, щоб зловити м'ячика.
--Аякже!
Тепер вони подруги.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна