Дракончик Бульбашка і його друзі

Ранок сіявся росою. На зеленій траві, білих ромашках, синіх волошках, жовтих кульбабках і червоних маках сяяли у сонячних промінцях росинки-краплинки.
Всі квіточки вже відкрились назустріч теплу, запрошуючи до сніданку бджіл, метеликів, жуків.
Сонно потягнувся під ромашкою равлик Непосида і відразу ж рушив кудись у пошуках їжі. А його хатинка виблискувала на сонці росинками.
Метелик Жовтяночка летів у бік найбільшої квітки маку.
Та вона ще чомусь спала, закривши пелюстки.
Раптом почувся тріск, серед пелюсток щось заворушилось, квітка відкрилась, а там... незграбно сидів дракончик.
Метелик спостерігав, як малюк встав на задні лапки, поворушив крильцями, але лише розгойдав квіточку і впав на землю.
Ледь не збивши при цьому Непосиду.
Равлик подивився на незнайомця... і сховався.
Тут і Жовтяночка спустилась.
--Непосидо, не бійся, він ще зовсім маленький.
І друзі помогли піднятися дракончику.
Разом з ними (по землі, вмявилось, ходити набагато легше) малюк пішов митися росою і снідати травою.
Але як тільки дракончик поїв, почав пускати з рота повітряні бульбашки.
Одна з них виросла навколо равлика, і Непосида почав підійматися вгору.
Метелик намагався вусиками пробити бульбашку і випустити товариша, але марно.
Тоді:
--Роби як я!
Крильця затріпотіли, дозволяючи і метелику, і крихітці-дракончику піднятись і полетіти вслід за равликом.
Поле під ними шуміло: "Повертайтесь!".
А попереду вже шуміла річка.
Равлик з бульбашкою летіли все нижче і нижче, поки не сіли на сірий прибережний камінець.
Хлюп!
І довкола Непосиди вже не було бульбашки.
Він хотів вже спуститися з каменя, але тут знову перед ним приземлився дракончик.
--Будемо звати тебе Бульбашкою. Тільки не дихай на мене без потреби більше.
Жовтяночка полетіла вперед, а дракончик з равликом рушили в пішу подорож додому.
А домом Бульбашці тпк і залишалась найбільша в полі квітка маку.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна