Бульбашка захворів вітрянкою

Одного вечора, коли сонечко вже опустилось до горизонту, а Жовтяночка з Непосидою відпочивали по домівках, Бульбашка ніяк не міг заснути.
Квітка маку вже відцвіла і скинула свої пелюстки, тому дракончик переселився на листя лопуха. Один листочок був постіллю, інший -- справжньою парасолькою, що захищала і від сонця, і від дощу.
Зірочки вже почали з'являтися то тут, то там. Місяць ставав все яскравішим...
Але крихітного зеленого дракончика відволікли.
Майже прозорі крильця довкола довгого тільця швидко-швидко рухались.
"Хто це? І куди так поспішає?"
Цікавий дракончик рушив слідом.
І, хоча дорога виявилась короткою, Бульбашка сонно сів на листку латаття. По сусідству сиділа бабка Стрілка.
-- В цьому ставку живуть рибки. Карасики і маленькі бички. Ось там, серед очерету мешкають дикі качки. Хоча вони на кілька днів полетіли провідати родичів до Великого озера за Сосновим лісом...
Хотіла вона ще щось розповісти, але почула шум і злетіла в небо.
А біля дракончика з'явилось створіння з великими очима і надутими щоками:
--Ква. Я жааааба Клаааава. Ква-ква-ква.
Така ж зелена, як і Бульбашка, тільки чомусь в червоні цятки.
Дракончик чемно привітався. Послухав кілька хвилин квакання і полетів додому спати.
Вранці його розбудив дощ. Ні, не маленький, сріблястий, а голосний і сильний. Десь аж за лісом гриміло.
Малюк визирнув з-під листка, а на нього відразу ж впали три великі краплі.
Він витерся і посміхнувся:
-- Вже й помився!
І почав займатися звичними ранковими справами -- зробив зарядку, підіймаючи то передні, то задні лапи, понагинався, плкрутив головою.
Аж ось порив вітру підхопив один край листка, і дощ полився сюди, утворюючи калюжу.
Бульбашка спочатку повернув листок на місце, а тоді схилився над водичкою, щоб вилити її...
--Ой, що це у мене на чолі за цятка?
Такі ж цяточки були і на животі.
Тому, поївши травички, витерши калюжу і вдосталь надивившись на грозу, дракончик заснув під завивання вітру.
Коли він прокинувся, світило сонечко, а у щілинку між листками заглядали вірні друзі. Та тільки червоні цятки на зеленому Бульбашці налякали метелика і равлика.
--Ти захворів, ми покличемо лікаря.
Бджола Медова Крапля сказала пацієнту, що у нього вітрянка. Тому гратися з друзями, якщо не хоче їх заразити, не варто.
Але друзі вирішили допомогти -- вони збирали травичку і квіти для цілющих мазей з медом.
Бульбашка ще й трав'яні ванни приймав.
Пройшло кілька важких днів у самотності.
Але одного ранку дракончик прокинувся таким зеленим, як і ті листочки, що слугували йому хаткою.
"Ура, можна йти гратися з друзями!" -- і щасливий Бульбашка побіг полем на пошуки равлика й метелика.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна