День народження Непосиди

Той сонячний ранок був для зеленого дракончика особливим -- він збирався на день народження свого друга равлика.
Подарунок -- квіточка і легенька панамка від сонця очікували свого часу.
Але Бульбашка не поспішав -- він ще мав допомогти Жовтяночці знайти світлячків для святкового освітлення.
Літня спека навіть комашок притомила. Тому на полі було тихо.
Але, як тільки сонце похилилось до заходу, дихати стало легше, а метелик і дракончик полетіли на пошуки світлячків.
Ті жили неподалік від річки, серед верб. І з радістю погодились освітити свято.
Не забули вони й про музик -- три зелені цвіркуни вже рушили до галявинки -- треба ще й репетицію провести.
Але, коли Бульбашка полетів за подарунком і іменинником -- Непосида попросив покатати його у бульбашці, як на дорозі він побачив щось дивне -- камінь з дірками. Аж тут спереду виглянули два ока.
"Блим-блим".
Дракончик так само закліпав... і спустився перед незвичним камінчиком.
Обійшов його довкола. Коли повернувся, перед ним вже була голова, з боків виглядали лапи, а ззаду -- хвостик.
Малий таких хвіряток ще не бачив:
--Ти хто?
--Черепашка Невстигайка.
--А куди йдеш?
--Повертаюсь до річки. Ходила до Мишки на поле за капустою. Три дні йшла, листочок смакоти з'їла, тепер додому повертаюсь.
-- Довго ж тобі йти. Давай, допоможу.
І він почав надувати бульбашки довкола черепашки. Та ті сьогодні, як навмисне, виходили маленькі і швидко лопались.
Черепашка дивилась на маленькі веселкові від сонечка кульки і не могла зрозуміти, як вони їй допоможуть.
Засмучений Бульбашка подивився в небо. Над ним якраз пролітали парашутики кульбабки.
"Звісно!"
І кинувся збирати біленький диво- букет.
Він вже ледь поміщався у лапках, коли дракончик приніс його Невстигайці. Але та замість взяти і полетіти, покуштувала стебла.
--Дякую за обід.
"Остання спроба," -- подумав малюк.
Він замахав крилами, підхопив з боків черепашку і піднявся вгору.
Спочатку Невстигайка з несподіванки сховалася в панцир, але їй стало цікаво побачити все.
Сонечко вже хилилось на захід, купаючи у річці своє відображення. Ген за полем зеленів ліс. А поле зверху майоріло такою кількістю кольорів, що черепашка навіть деяких не знала.
Але Бульбашка втомився.
Він спускався все нижче і опинився на галявині для святкування.
--Залишайся тут! Я злітаю по свого друга равлика. У нього сьогодні день народження.
І, поки черепашка підбиралась до святкового столу з квітковим пилком, соковитою травою та стиглими ягідками, друзі вже повернулись.
Гості вже теж зібрались -- бджілки пинесли мед, павучки-- тендітні фіранки длля хатинки, метелики -- яскраві квіти.
Невстигайка підійшла до іменинника:
-- Всього тобі найкращого. А ще я подарую тобі щіточку для панцира. І разом з музиками зробл ваше свято незабутнім.
І повільна черепашка постукала себе по животику.
Звук, чимось схожий на барабани, лунав разом зі скрипками цвіркунів аж до півночі. А веселе свято друзі згадували ще дуже довго.
Та й черепашка тепер знала, що при потребі друзі допоможуть.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна