Старий замочок і ключик

Висів на одному ящику замок.
Давно вже тим ящиком не користувались, тому замочок дрімав собі.
Була б тиша, спав би міцно, а так -- то галасливі дітлахи пробіжать поруч, то дорослі сядуть біля нього.
Але якось опинився наш замок у теплих жіночих долонях.
Нова господиня обдивилась його... Але як вставити ключа, не зрозуміла -- ключик і замочок були для неї незвичними.
Раз приклала, вдруге, втретє -- і замок відкрився.
Та жінка його не поклала, гріла в долонях і далі.
"Як тепло і добре," -- подумав старий замочок. І задумав невелику хитрість.
Щоб подовше погрітися, задумав він ключика не спускати, не закриватись.
Господиня робила все нові спроби. Спочатку спокійно, але з часом все нетерплячіше.
Навіть її пальці ставали холоднішими.
І пустун вирішив здатися.
Ключик миттю став на місце, і замок закрився.
Теплі долоні випустили його. Але пальці пообіцяли, що господиня незабаром повернеться.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна