Як Зайка полюбила свої довгі вушка

В лісі, серед опалого листя і запашної хвої, під старим великим пнем жили зайчики.
Тут недавно з'явились маленькі зайченята. І в одної крихітки були дуже довгі вушка.
Вони їй страшенно не подобались -- заважали гратися і стрибати, постійно плутались під лапками.
Навіть братики і сестрички не хотіли з Довговушкою гратися. І часто над нею сміялися.
Ображена малеча захотіла позбутися свого лиха.
Спочатку так сильно почала стрибати, що аж з пенька полетіли тріски. Думала крихітка, що її вушка відваляться, а ті натомість заплуталися в коренях, і зайка впала.
Вона спробувала вуха відірвати, але лапки витягли їх ще сильніше.
Тоді вона з плачем побігла до матусі.
-- Мамочко, я не хочу мати такі довгі вушка.
Зайчиха витягла з шухляди гострі-прегострі ножиці... Але як тільки Довговушка побачила їх зблизька, вона злякалась.
-- Я передумала. Краще буду з них бантики в'язати і зачіски робити.
Мама-зайчиха тільки плсміхнулась.
І вони з донечкою щодня придумували для її довгих вушок новий вигляд.
За що всі у лісі називали її Красунею. І більше ніхто не насміхався.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна