Skip to Content

Єнотик Гостроносик і його мама

У затишній нірці, подалі від посторонніх ніжились в обіймах єнотиха зі своїм малюком.
Іноді вони переставали обійматися для того, щоб поласувати чимось смачним, або прогулятись яскраво-зеленим весняним лісом.
І, хоч малюк з кожним днем все сильніше виростав, та матусю від себе відпускати боявся.
Одного разу мама сказала:
--Ми завтра вранці підемо до школи. Ти вже підріс. Пора лісової науки вчитись.
Гостроносик лише міцніше її обійняв. Він боявся.
Наступного ранку, як тільки прокинулось сонечко, на велику лісову галявину звідусіль почали сходитись звірята.
Більші бігли чи летіли самі, менших вели матусі.
Туди ж прийшов і маленький єнотик.
Побачивши і ведмежат, і зайченят, і лисенят, малюк злякався і сховався за маму.
Вчитель Їжак Колючкович спробував Гостроносика заспокоїти.
-- Дивися, вони всі такі ж маленькі, як ти. Їх не треба боятися, з цими звірятками слід потоваришувати.
Єнотик виглянув. Він вже з цікавістю подивився довкола...
Але тримаючи міцно-міцно маму.
Вона тихенько сказала:
--Познайомся з усіма, обдивись. Я сьогодні побуду біля тебе.
Але малюк так її й не відпустив.
По дорозі додому матуся розповідала:
-- Поки ти був маленький, я тебе міцно обіймала, захищаючи від всіх. Тепер ти підріс. І маєш сам дізнатися всі премудрості лісового життя. Тому треба ходити до школи. Бути з тобою на уроках, я не можу. Але відразу ж після них, я тебе забиратиму.
І вдома міцно-міцно обіймала свою дитину, передаючи малому силу.
А вранці Гостроносик так само міцно тримав матусю перед уроком.
--Я прийду відразу ж після дзвінка з уроку, -- запевнила єнотиха.
І тут до новачка підійшла маленька лисичка:
-- Вчора я теж боялась відпускати свою маму. Але, якщо це тобі допоможе, тримай мене. Йдемо. Їжак Колючкович вже дзвоника тримає. Страх пройде, уроки минуть, і мама повернеться.
Гостроносик ще кілька разів озирнувся, шукаючи поглядом маму, а тоді почав уважно слухати про рідний ліс.
Не зрозумів, як уроки минули, пролунав дзвінок, і рідна матуся вже міцно обіймала.
Та страх єнотика вже зник.
І по дорозі додому малюк розповідав мамі про нових друзів і нові знання.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна