Планета добрих людей

Десь далеко-далеко, серед мільйонів зірок жила зіронька Добра.
І мала вона лише одну планету супутницю -- Щастя.
Зовні вона була схожа на нашу Землю, з морями і океанами, островами і материками, з рослинами і тваринами.
А ще жили там люди. Такі як ми.
Тільки ті люди нікуди не поспішали. Малюки вранці встигали матусю пообіймати, тати цілували мам, а менші завжди слухались старших.
Усі любили посміхатися і допомагати іншим.
І було там містечко на березі ріки, де росли чудові сади, ранок півні зустрічали, корови молоком діток пригощали. Трава там росла зелена-зелена. А в лісі можна було зустріти оленя, набрати у кошик чорниць і малини, грибів восени і вдосталь ожини.
Та якось у місті сталась біда -- пропала у річці зовсім вода.
Сміливців багато тоді зголосилось піти вздовж русла, усе роздивились. Та тільки води далеченько нема. І в гори піднятися до джерела погодились лише троє.
Ліс ставав все густішим. Підіймалися вище і вище. Але там, де текла ще недавно ріка, була лише земля суха.
Не злякались подорожні і вепра, і вовка. Спрага і їх гнала вгору, де колись брала початок ріка.
Пішли разом. І побачили, що стало причиною зникнення води: зі скелі впав велетенський камінь і перекрив джерело. Взялись зі всіх боків до перешкоди, але зрушити з місця не змогли.
Вовк завив, кабан захрохкав, і за кілька хвилин до них на допомогу прийшли і олені, і ведмеді. Взялись дружно ту брилу підпирати, і вона піддалась. Відкинули її геть, подалі від джерела, а звідти потекла вода. Така чиста і смачна!
Всі напилися досхочу, подякували один одному за допомогу і розійшлися -- звірі до лісу, а люди попри річку додому, в місто.
Там героїв, що вернули воду, калачами пригощали.
От і ти не забувай, що треба іншим допомагати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна