Старий капітан

Звідки взялись ті двоє дівчаток, що звалилися з неба просто на голову, старий морський Вовк не знав.
Він враз опинився замкнутий у скрині, а його команда перейшла служити тим, хто пообіцяв скарби...
Колись і він був молодий і шукав на островах захопані скрині. Іноді карти приводили до печер.
Але з кожним разом така подорож вимагала більше часу, більше витрат...
І Вовк почав займатися грабунком.
Тепер, сидячи у скрині і слухаючи вечірні репетиції, капітан зрозумів, що світ міняється. Є люди, навіть серед піратів, хто краще буде співати, ніж шпагою махати.
А, коли його скриню передали нападникам, старий пірат зрозумів, що втомився плавати.
Він попросив, щоб його завезли на суходіл.
Натомість Вовк віддасть всі скарби, що лежали поруч з ним.
Скільки пройшло часу, ніхто не знає.
Але висадили скриню з капітаном пірати.
Моряки відчинили замок, забрали обіцяне і попрощались.
Та старий пірат не розгубився. З допомогою гострого ножа, якого витяг з чобота, він спочатку збудував собі хижку. Добре, що вітрів сильних не було.
А ще здобував собі їжу: вмів рибалити, збирав ягоди та гриби.
Тільки пройшло кілька днів і засумував старий морський вовк.
Тоді він притягнув на берег звалену грозою пальму і почав вирізати кораблики.
От-от сонце сіло, а перед капітаном ціла морська флотилія зібралась.
Пустив їх у море та й пішов відпочивати.
А на ранок прокинувся від шуму і голосів.
Виявляється, неподалік на острові жили люди. От кілька рибалок і виловили з води кораблики.
Й так вони їм сподобались, що, простеживши за течією, знайшли вони острів самітника.
-- Ми будемо купувати твої кораблі. А ще пропонуємо навчати хлопчиків вирізати такі шедеври.
Радості капітана не було меж!
Він добре навчав своїх учнів. А між роботою ще й піратські історії розповідав.
Тільки іноді замість корабля з рук пірата з'являлись свисток чи сопілочка.
Тоді пірат згадував двох дівчаток і починав грати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна