Улюблений посуд

Максим сидів за столом.
Перед ним улюблена тарілка, улюблене картопляне пюре.
-- Мамо, погодуй!
-- Бери ложку і їж. Ти вже достатньо великий для цього.
-- Ну будь ласка.
Дитяче личко скривилось і хлопчик вже задумав плакати.
Мама взяла ложку.
Але вона випала з рук. Матуся знову зробила спробу погодувати малюка, та ложка з підписом "Максим" в руки просто не давалась.
Її ж подарували хлопчику! Значить їсти неї має хлопчик.
Мама у розпачі думала взяти іншу. Але син:
-- Я хочу їсти своєю!
-- Ну то й їж сам!
Малюк взяв ложку до рук. Тепла, зручна. Вона наче сама проситься до рота. Та й рівненько так їжу несе!
За кілька хвилин і тарілка засвітила дном.
Звідти Максиму кліпав зелений динозаврик.
-- Бач, який ти молодець.
Мама погладила малюка по голівці.
-- Тепер я їстиму сам. Адже я маю свій улюблений посуд!
І виделка, і чашечка, ложка та тарілка цьому раділи і допомагали хлопчику їсти акуратно.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна