Книжки на поличках

Вранці серед напівсонних полиць почали ходити люди.
Спочатку вони розкривали коробки, уважно дивились туди, відносили знайдене між полиці...
-- Енциклопедії ми ставимо сюди.
-- Ні, давайте нижче, щоб наші маленькі читачі їх бачили.
І на невеличку полицю "гуп-гуп", вклались стосом товстезні книжки.
Їх було не так багато, як думали спочатку, тому, підписавши поличку, теплі руки гарно повернули книжки, поклавщи їх яскравими обкладинками вгору.
Одні книжки, старші, потерті і дуже товсті лежали в самоті, інші з яскравими обкладинками, новенькі і тоненькі клалися купкою.
Коли коробка з енциклопедіями опустіла, на полицю навпроти приклеїли "Міфи та легенди". Але тут книжок було більше. Деякі зовсім тонесенькі, кишенькові, інші --товсті, з гарними малюнками.
Так година за годиною дтвечора розклали всі коробки.
Навіть пустих поличок на стелажах на залишилось.
Та тільки люди вийшли.
-- Як важко!
-- Скільки їх багато!
-- Тут такі яскраві обкладинки! А малюнки у вас є?
Цей гамір розбудив найвищу полицю.
Вона поки що залишалась пустою. Лише табличку повісили "Книга вчить, як на світі жить"
Погляд її ставав усе цікавішим. "Казки" "Вірші", "Прислів'я та триказки".
Але тут полиця побачила книжечку з колисковими.
... У столярній майстерні було багато дерева. З одного майстер почав робити стільчик. Майбутня полиця стояла в кутку, чекаючи свого часу.
А через стіну чулось поскрипування. Вчора туди занесли дерев'яну люльку. Дитячий сміх потихенько стихав, даючи всім насолодитися материн ькою колисковою:
-- А-а-а, котка два,
Сірі, бурі обидва,
Один пішов на миші,
Друний сина колиши.
Лише місяць в такі моменти заглядав у вікно -- теж слухав...
Поважна найвища полиця почала співати.
А книжка з колисковими їх підспівувала.
Попереду вихідні.
Час на знайомство є!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна