Книжка вчить, як на світі жить

Ранок розмалював небо помаранчево-рожевими фарбами.
На кущі за вікном заспівала, прокидаючись, пташка.
Книжки, що стояли у вікнах-вітринах зустрічали світанок.
Раптом найтовстіше книжка, що називалась народознавство, як вигукне:
-- Буде вітер, можливо, гроза!
Бібліотека ожила. Брошурка з народними прикметами почала згадувати, чи й справді.
"Прислів'я і приказки" згадали "хто рано встає, тому Бог дає".
Енциклопедії згадували, чого зміня ночі і дня можуть давати такі кольори.
З кожною хвилиною гамір ставав усе сильнішим, доки найвища полиця не припинила це:
-- Тихіше! Це ж бібліотека, а не базар.
-- А мене купили на базарі, -- тихо мовила розмальовка.
Вона лежала на столику поміж інших. Поруч виглядали з коробки олівці.
І всі вони чекали, коли сюди прийдуть діти, а малюнки в них заграють фарбами.
Натомість за вікном стихла пташина пісня, а на зміну їй почав завивати вітер.
Небо з вже блакитного ставало сірішим і темнішим. А по шибках застукали важкі краплі.
Пісня дощу і вітру заколисали мешканців бібліотеки і там запанувала тиша.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна