Хрущ попався

Прийшла весна. Вкрила рясним цвітом землю, розсипала квіточки по деревах.
А над ними залітали комахи -- червонокрилі сонечка з чорними цятками, працьоаиті бджоли, великі хрущі.
-- Дз-дз-дз, -- летів один над вихнею і абрикосою.
Думав, яку квітку вподобати, але пустотливий вітерець підхопив його на свої крила і заніс високо-високо.
Посадив його на кватирку відчинену, прогулявся від вікна до вікна по квартирі і полетів у пошуках пригод далі.
Жук вловив ледь чутний солодкий запах квітів, зазирнув всередину. А там цвітуть орхідеї, жовті та білі.
Спустився він донизу, скуштував з одної квітки нектару, з іншої, а тоді задрімав під листком, зігрітий сонячними промінцями.
Прокинувся хрущ, коли вже й сонце зайшло. Тепло кудись зникло. Треба й додому збиратися.
Підняв він крила:
-- Дз-дз-дз!
А вилетіти не вдається.
-- Здається, у нас гість. Треба його випустити.
Великі теплі пальці зняли жука з шибки. Відчинили кватирку і випустили на волю.
По дорозі рущ радів, що так легко вибрався з пастки і пообіці0яв собі більше в гостях не спати.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна