Забута книжка

Вихідні минули у знайомствах.
Полиці дізнавалися, які книжки на них лежать, та й останні весело гомоніли між собою.
Маленькі брошурки з журналів з потішками, пестушками і забавлянками влаштували конкурс на найвеселішу гру і майже всі книги прийняли участь то в потягуванні, то у складанні віршиків.
Але крихітки швидко втомились і задрімали.
А решта вже пошепки розповідали свої історії.
Так непомітно минув день.
А вранці...
Двері відчинились і з книжкою в руках зайшла бібліотекар Інна Мирославівна.
Вона залишила ношу на столі біля розмальовок і пішла наводити порядки у комірчині.
А принесена книжечка тремтіла. Розмальовки аж підстрибували --їхня сусідка на відміну від них була дуже велика книжка.
Та не встиг ніхто спитати, що з нею трапилось, як новенька чхнула. Раз, вдругу, втретє.
-- Будьте здорові! -- побажала найвища полиця. -- Ви, здається, застудились.
-- Зі мною вчора сталась найприємніша і найкрикріша пригода, -- відповіла книжка. -- Мене зняли з книжкової полиці у квартирі і взяли до парку двоє сестричок. Соня і Саша. Дівчатка мали з собою покривало, печиво, м'яч і книжку. Ми прийшли до парку. Сестрички сіли читати на лавочку. Теплі ручки мене тримали дуже обережно, а сонце лагідно поглажувало сторінки з малюнками принцес, рицарів, замків. Та от Соня побачила метелика і побігла за ним. Сашуня поклала мене під покривало і подалась за меншою сестричкою. А, коли вони повернулись, схопили все і пішли на галявину. Тільки я самотньо залишилась на лавочці.
Книжки згадали про вчорашній вітер, що опускав гілки сусідніх дерев аж до землі. І зрозуміли, що їхня нова подруга простудилась.
-- Тут тепло. Зігрієшся і одужаєш, -- сказала найближча розмальовка.
Наче підтверджуючи це, сонячні промінці побігли по столу, зігріваючи все.
З боку комірчини застукали каблуки. Розмови почекають.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна