Бузок і пташка

Весна припливла по талому снігу, прилетіла на крилах перелітних пташок та прийшла вслід за тендітними пролісками.
Там, де вона ставала, знову зеленіла трава, якого куща чи дерева торкалась -- розпускались бруньки.
Заглянула красуня в сади -- вбрала цвітом вишню та аличу, абрикос та персик. Забіліли квіточки черемхи...
Повернулись з вирію пташки. Ластівки наліпили гніздечок під стріхою. Бузьки підлаштували гніздо біля комина.
А наприкінці садка тягнувся до сонця бузок. Він спостерігав за пташками-стрілками:
-- От би до мене одна така прилетіла!
І ось прийшов день, коли кущ розцвів. Маленькі тендітні квіточки білого кольору привабили не лише медоносних бджілок. А й крихітні комашки прилетіли до бузка.
Сонечко зігрівало таким лагідним теплом, що все більше квіточок розкривалось, розповсюджуючи солодкий запах довкола.
Ластівка вилетіла на полювання. Побачила вона білі квіточки і підлетіла ближче. Солодко пахнуть бузкові суцвіття. А над ними кружляють бджоли. От прилетів великий джміль. Сів на суцвіття, зібрав пилок і перелетів на інше.
Та гостре око пташки побачило і менших комашок. "Обід зовсім поруч," -- подумала ластівка і легко спустилась до куща.
Сіла вище між гілочок і причаїлась. Квіток поруч не було. Але якась комашка та пролетить повз. То й стане здобиччю для пташки.
Бузок спочатку зрадів гостю, адже здійснилось його бажання. Та за якусь годинку, коли комашок зменшилось, кущик занепокоївся -- вони ж теж його гості.
Розпустив він кілька суцвіть поруч з ластівкою. Сильний запах за кілька хвилин заставив пташку полетіти геть.
Так бузок захистив маленьких комашок.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна