Мілка і їжачок

Якось вранці попід тином
Знайшла Мілка їжачка.
Та, сповити, мов дитину,
Хоч хотіла, не змогла.
-- Будеш ти мені малятком,
Погойдаю я дитятко,
Тихо-тихо заспіваю,
Спи, малий, вже, баю-баю.
-- Не матуся і не татко,
Не твоє я, їжачатко.
Аж за тином, в тому лісі,
Їжачки живуть у глиці.
Відпусти мене, благаю,
Не співай для мене "баю".
-- Дай, хоч молочка наллю,
Чи грибами пригощу?
-- Глянь, на небі місяць й зорі,
Десь далеко мама ходить
І шукає їжачатко...
-- Ну то йди уже, малятко.
І вечірній гість клубочком
Покотився до лісочку,
Мілка хутко-хутко вмилась,
В ліжко тепленьке вмостилась
Обійняла ляльку Соню...
Сни їй сняться пречудові
І про ліс, про їжачатко,
І про зайця, й лисенятко.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна