Спекла баба Колобка

Жили собі дід та баба.
Якось дід і просить:
-- А спечи нам, бабо, колобка.
Глянула старенька, що у неї борошна нема, пішла до сусідки позичати.
А в тої Курочка Ряба якраз яєчко знесла, то й яйце до борошна поклала.
Повертається баба, а по вулиці Коза Дереза з діжкою молока йде, то й ним поділилась.
Замісила вона тісто та пішла на город. А там вже полуниця достигла.
"Буде в мене не Колобок, а полуничний пиріг," -- зраділа.
Стала вона пирога на деко класти, а сматок тіста і ні з того краю, ні з іншого не входить.
Хоч-не-хоч, а Колобок спікся.
Охолов він на підвіконні, зістрибнув звідти і покотився.
Та тільки за паркан:
-- Що тут так смачно молочком пахне? -- Коза-Дереза на поле за капустою збиралась.
-- Це я, Колобок, на твоєму молоці замішаний.
Відламав від свого бочка шматочок і дав кізоньці покуштувати.
Аж тут і Курочка Ряба з курчатами з сусіднього двору вийшли. Обступили Колобка з усіх боків, пощипали, спробували і відпустили.
Такий добрий Колобок має ще когось нагодувати, правда?

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна