Світлячок і фіалка

Серед високих гір чи широких ланів, біля швидкої річки або спокою ставка стояла собі хатинка.
Біленька, чепурна.
І жила там господиня, яка дуже любила квіти. Великі та маленькі, червоні, білі, блакитні цвіли вони в саду з ранньої весни до пізньої осені.
Господар тримав пасіку. Але, крім бджілок, у квітник полюбляли й інші комахи заглядати.
От, скраю, поселився Цвіркун. Кожного вечора він витягував свою скрипку і награвав веселих літніх мелодій.
Якось почув ту вечірню пісню Світлячок, що жив неподалік у лісі.
І так заслухався...
-- А ходи сюди, до нас, жити. Вдень будеш відпочивати, а ввечері мурашок і бджіл додому проводжати, а то часто губляться.
Малий Світлячок погодився. Це буде його перша робота.
Поселився він під старим пеньком, в якому господиня землі насипала і квіти якісь посадила.
Вночі по садку з ліхтариком політав, мурашку додому привів. А мурашник був біля вишні. Поруч росли трояндові кущі. Малий ледь на колючку не налетів.
"Що це таке? Треба Цвіркуна попитати."
Вранці, ще як світало, новий мешканець саду сидів поруч з скрипалем:
-- Вдень тут справжня краса. Цвітуть і братчики, і півники, і троянди з тими колючками. А пахощі які! Сюди на екскурсію всі комахи з околиць летять.
-- А зараз все спить. Всі квіти поховались, -- засмутився Світлячок. -- І я вдень сплю, нічого не побачу.
Та над хаткою у нього з'явились перші паростки. Маленький жучок перед нічною роботою завжди вилітав на пеньок, щоб глянути, як справи.
Одного разу він помітив поруч з корінцями когось дуже довгого.
-- Ти хто? Я тебе тут ще не бачив. Не псуй квітів. Я так хочу, щоб у мене над домівкою виросла краса.
-- Не хвилюйся, я Черв'ячок-Дощовичок. І тепер теж працюю тут -- землю розпушую, щоб рослини краще росли.
Так у Світлячка з'явився новий товариш.
Вони ввечері і вранці разом пили чай серед зеленого листя і мріяли побачити квіти.
Минув час. Ніхто не скаже, скільки.
І на клумбі у пеньочку виросли пуп'янки.
Жучок щоранку прилітав подивитися, чи нема ще квіточок.
І от якось ввечері, коли Світлячок розливав чай для себе, черв'ячка і цвіркуна, останній застрибнув у двері:
-- Там квіточки. Рожеві. І так гарно пахнуть.
Чай залишився на столику, а троє друзів наверху любувалися квітами.
Тендітні квіточки розкрили по чотири пелюсточки і пахли так сильно, що Цвіркун засміявся:
-- Тепер Світлячок знайде домівку навіть без свого ліхтарика.
А малий жучок з ліїтариком радів, що саме для нього цвістимуть і вночі такі гарні квіти.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна