Про роботящу бджілку

На великому дереві високо на гілці висів вулик. Кожного ранку звідти вилітав рій, вони збирались по квітковий пилок.
Бджоли розлітались у різні боки.
Молоденьа бджілка, яка вперше вилетіла за межі вулика, ще не знала, куди їй летіти. Вона піднялась високо в небо і звідти побачила незвичайну красу.
Внизу був ліс, зелені відтінки листків переходили від майже салатового до темного, майже чорного, зеленого, у місцях, куди не потрапляло сонячне проміння. У лісі виднілось кілька галявин. На одній з них достигала суниця, а на ііншій ще цвіла малинка.
За лісом простелилось поле, частина його була оброблена, там виднілись жито і пшениця, а частина буяла літніми квітами: червоними, жовтими та блакитними. Маленька робітниця ніколи не бачила стількох кольорів.
Бджіілка полетіла у поле. Вона літала від квітки до квітки, збирала пилок. Коли вона досхочу наїлась і набрала пилка стільки, скільки могла донести, втомлена сіла відпочити на велику червону квітку.
Аж зараз вона подивилась довкола. І побачила багато цікавого. На квітці поруч сидів метелик. Він був такий яскравим! Бджола спостерігала за сусідом.
Аж тут квітка, на якій вона сиділа, почала хитатися. Коли маленька жовто-чорна істота глянула вниз, то побачила, як декілька мурашок лізуть по стеблу вверх. Коли вони добрались до квітки, бджілка попитала:
-- Для чого ви залізли сюди?
-- Нам потрібні пелюстки з цієї квітки, -- відповіли відвідувачі. -- Ми їх підсушимо і будемо накривати ними наш мурашник від дощу.
-- Я вам допоможу.
І всі разом вони вирвали кілька пелюсток. Мурашки подякували і понесли їх додому.
Тут бджілка на травичці, не далеко від місця відпочинку, побачила якесь зелене створіння з довгими задніми лапами.
-- Гей, ти хто!? -- спитала вона.
-- Коник-стрибунець.
-- Ти так цікаво розмовляєш.
-- Дякую. Вибач, але мені пора, -- сказав коник і пострибав у невідомому напрямку.
Бджілка ще трохи посиділа на квітці. Вона побачила гусінь і жука.
А тоді над полем пролетіли птахи, які принесли звістку, що наближається дощ.
Бджілка-робітниця полетіла додому з думкою, що завтра вона знову полетить по пилок і дізнається щось нове і познайомиться з іншими жителями лісу чи поля.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна