Спортивні товариші

У кутку лежав Скейт. Він давно вже дрімав, не виходячи з кімнати. Лише теплі руки господаря час від часу протирав пил.
А за якісь пару метрів нетерпляче чекав вечора Велосипед. Господар вранці сказав, що як спаде спека, вони проїдуться до парку.
Скейт тихенько зітхнув. Він страшенно любив прогулянки, коли мчиш з вітром наввипередки.
З відчиненої кватирки з'явивсь легкий Вітерець -- їхній товариш.
-- Сьогодні покатаємось!
Велосипед закивав кермом і пищалкою, а Скейт опустив голову нижче.
Та Роман забіг в кімнату так швидко, що навіть Вітерець сховався за фіранкою.
Він схопив одного улюбленця за край і кинув його в рюкзак, другого взяв за кермо і вивіз на вулицю.
Після прохолоди квартири на вулиці було спекотно. Теплі руки Ромка разом з Сонечко нагрівали Велосипед. Він вже надумав сховатися у тінь великих лип, як побачив оком-фарою воду.
"Фонтан! Вітерець, не підведи!
Господар охоче повернув у бік води. Хлопчик зачеркнуто долонькою воду, вмив лице, а, коли схилився, то й Скейт намочив .
"Бадьорить!" -- подумав той, ледь не перетворившись у човник. Прогулянка в рюкзаку вже не здавалася нудно.
Роман, залишивши Велосипед біля фонтана побіг по морозиво, а Скейт весело підстрибував у нього за спиною.
Поки господаря не було, до Велосипеда пристрибав горобець -- може тут і зернята знайдуться.
Але з іншого боку підкралася кішка і злякала пташку. Задоволено потяглась і вже Надумали поніжитися біля колеса, як повернувся Роман.
Він сів на велик і почав алеєю донизу.
Там біля озера хлопчик дістав Скейт і, лишивши двоколісного насолоджуватися співом пташок, побіг спускатися з крутої гірки.
Додому прийшли аж тоді, коли сонце сіло.
Втомлений Скейт і Велосипед відразу поснули. До наступної прогулянки з Ромчиком.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна