Як каченята гуляти ходили

Сонечко вже прокинулось. Воно освітило своїм промінням землю, залишаючи на полі золотий відблиск.
Півень з різнобарвним хвостиком злетів на ворота і прокричав "Ку-ку-рі-ку".
Почали прокидатися мешканці стайні. Квочка розбудила своїх курчаток.
-- Прокидайтеся, соньки, ходімо травичку поскубемо.
Малюки один за одним побігли за матір'ю.
Корова лагідно лизнула телятко:
-- Пора снідати.
І поросята заквікали:
-- Ми теж голодні.
Метушня привернула увагу і качки з малюками. Вони повільно повставали, розправили крильця.
-- А що ми сьогодні будемо робити, мамо?-- запитали каченята.
-- Спочатку поїмо, а тоді погуляємо.
-- А на озеро підем? -- заметушилися малята.
-- Так, -- відповіла качка.
День обіцяв бути теплим. На небі не біло жодної хмаринки.
Задоволені каченята з мамою вийшли на вулицю. Сьогодні вони вперше будуть плавати!
Качка повела малюків ближче до городу, де можна дістати багато черв'ячків, а трава зелена і соковита.
Коли всі поїли, мама-качка сказала, що треба трохи перепочити. Каченята посідали навколо неї, а вона почала розповідати їм казку про воду. Малюки вперше почули про риб, про смачну ряску, яка росте у воді, і про зелених жаб, що по вечорах влаштовують довгі концерти.
Шлях до озера лежав через поле. Малятка-каченятка з мамою вирушили в дорогу.
Десь посеред поля один малюк відстав. Коли мама і брати з сестрами це помітили, вирішили подивитись, що сталось.
Вони підійшли до каченятка, але й цього маленький не помітив. Він уважно спостерігав за чимось. Мама-качка подивилась і промовила:
-- Це коник стрибунець. Він зелений, як травичка. Це щоб йому легше було сховатись від хижаків.
І всі вони рушили далі.
Підходячи до озера, побачили бабку, яка летіла в сторону води.
Мама-качка і про неї зранку розповідала, тому каченятка її впізнали.
-- Молодці, -- похвалила матуся.
Біля води вона повторила настанови дітям, а в кінці додала:
-- Будьте сміливі, але ваша сміливість має бути обережна.
І каченята ринулися в воду. Найсміливіші з них поплили подалі від берега. А решта тримались біля берега. Раптом хтось з малюків крикнув:
-- Жаба!
Але поки до того місця допливли інші, жабка стрибнула у воду. Злякалась.
-- Вона така маленька, -- підхопили ті, які встигли її побачити.
Коли на вулиці стало зовсім спекотно, мама дозволила малюкам занурювати голову у воду.
Після цього кілька каченят хвалились, що вони бачили рибок, маленьких.
Згодом качка показала, де росте ряска.
Під вечір, коли сонечко почало свій шлях за горизонт, качки зібралися додому, наповнені новими знаннями і враженнями.
Завтра буде новий день. І він принесе щось нове і захопливе.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна