Листівка-розмальовка

Був день перед відкриттям.
Вранці бібліотекар поклала до розмальовок ще дві новенькі.
І, поки вона доробляла стелаж-виставку, з новенькими почали знайомитись.
-- Прошу бути обережнішими, -- сказала розмальовка, яка опинилась знизу. -- Вас багато.Можете й попадати.
Тільки її ніхто не чув, всім було цікаво, кого до них принесли.
І від цього руху з верхньої розмальовки на підлогу впала листівка. Вона лягла малюнком донизу. І посунута розмальовка з транспортом бачила лише місце для підпису.
Розмальовка з принцесами, з якої випала листівка, тихенько розказувала:
-- Коли приїхали внучата, хлопчик Сашко і дівчинка Олеся, дідусь та бабуся купили їм по розмальовці. А бабусі у крамниці подарували листіву. Та всі вони були так зайняті гостями, прогулянками, мультиками і книжками, що до олівців просто руки не дотяглися. От і передала нас директор-бабуся у свою нову бібліотеку.
-- То й листівку розмальовувати можна? -- спитала ще одна цікава мешканка столу.
-- Так, там такі малесенькі квіти, такі чудернацькі пташечки! Це розмальовка для дуже уважних діток. Або дорослих.
Інна Мирославівна саме підійшла до столика. Вона підняла листівку, погладила матову поверхню, якої не торкнулись ще кольорові олівці, посміхнулась якомусь далекому спогаду, поклала згубу на стіл і повернулась до полиць.
Та метушня припинилась до вечора.
А тоді...
-- Нас прислали у конверті, вісім гарних розмальовок-листівок. І там придумали роздарувати кожному десятому покупцю. Спочатку подарували чарівний ліс зі звірятами-листочками. Потім озеро з маленькими і великими рибками. А тоді й мене. Я мріяла, що мене розмалюють і залишать закладкою в улюбленій книжці чи подарують подрузі.
-- Але ж мрії мають здатність збуватися. Глянь, скільки тут книжок. Закладкою точно можеш бути, -- заспокоїла листівку розмальовка з казковими героями.
І, перед тим як заснути, листівочка подивилась на полиці, де дрімали книжки.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна