Увага! Відкриття!

Ранок у бібліотеці того дня почався не з сонних потягувань сторінок на полиці, а з метушні.
Поки зазвучала музика і оплески, книжки переставляли, поправляли і знову переставляли.
Дитячі журнали та розмальовки на столиках опинялись або акуратно складеними в купку руками бібліотекаря, або перетворювались у віяло директором, або хаотично розкладались на столі іншим бібліотекарем з поділом "цей край для хлопчиків, а той для дівчаток".
На що і журнали і розмальовки пошепки, як лишались самі, скаржились:
-- От у мене зібрані професії, тут і столяр, і будівельник. Чого я опинився серед дівчачих?!
-- Можна подумати, що транспортом цікавляться лише хлопчики!
Лише звірята і іграшки тихенько мовчали посередині. Їм вже хотілось побувати у теплих дитячих долонях, щоб їх прочитали, дізнаючись цікаві факти і розмалювали.
М'ячик мріяв стати трьохколірним. Він навіть намагався вгадати, який колір буде на його середній смужці. А лисеня думало, що руда шубка не така цікава як блакитна (це вчора книжечка з авторськими казками історію зі своїх сторінок розповідала)...
Раптом в двері бібліотеки зайшло стільки людей, дорослі і діти, що несли і квіти і книжки.
"Поповнення фонду, -- подумала найвища Полиця. -- Цікаво, де їх покладуть."
І вона намагалась роздивитися яскраві палітурки новачків.
Далі були і співи, і танці, і багато теплих слів та побажань.
То одна, то інша книжка опинялася в руках.
Іноді біля якоїсь полички спалахом блискали фотоапарати.
"Тиша лишилась позаду," -- сумно зітхнула найстарша книжка, не маючи змоги подрімати.
Але вона помилилась. І вже зовсім скоро всі відвідувачі тихенько прикрили двері з того боку, пообіцявши повернутись.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна