Укольчик

Маленька Оксанка розбирала іграшки, подаровані їй на трьохріччя.
Серед інших лежала коробочка з намальованим лікарем.
-- Ура, в мене є справжній лікарський набір!
Дівчинка відкрила валізку, а звідти на підлогу посипались і градусник, і тонометр, стетоскоп, колба, дзеркальце лора...
А з самого верху лежав Укольчик.
І, хоч він юув пластиковий, маленька все рівно розплакалась.
Двері відчинились і до кімнати зайшла стривожена матуся:
-- Доню, що трапилось?
Крихітка показала на купку медичних інструментів:
-- Там укол.
-- Давай, ми поки що його заберемо, -- запропонувала мама. -- Але як ти будеш своїх лялечок лікувати?
-- Ось мікстура, ось таблетки. Вилікую.
І почалась захоплива гра. Лише самотній вигнанець дивився на неї здалека. Йому було сумно. Та так сильно, що він і сам захворів.
Коли мама залишила доню саму, та почала розповідати термометру і слухавці:
-- От тобою мені в лікарні міряли температуру. А тобою слухали. А тоді уколи кололи. Аж попа боліла.
І дівчинка знову заплакала.
Укольчику стало її шкода.
Вирішив він Оксанці допомогти, страху позбавити.
Взяв та й попросився у дитячого Сонка до господині в сон.
-- Привіт, Оксанко.
Але вона знову злякалась і вже думала прокинутись, та Укольчик попросив:
-- Глянь, який я маленький. А ще я пустий і без голочки. Не треба мене боятися. Зі мною, як зі слухавкою можна гратися.
Дівчинка недовірливо подивилась на гостя. А він ще зменшився, щоб не лякати маленьку. Не втримався на тонкій ніжці і впав.
Оксанка засміялась і навіть допомогла шприцу піднятися.
-- А тепер я розкажу тобі казку. Тільки обіцяй не боятися.
Жив на світі великий і злий дракон. Звали його хвороба. Багато він людей знищив, поки не зійшлися добрі чарівники лікарі і не почали чаклувати.
Створили вони першого рицаря -- Таблетку, якого відправили, щоб поборов він Хворобу. А той прикотився до печери, та не зміг драконячу шкіру пробити.
Створили лікарі другого лицаря -- Мікстуру. Добрався він до самого дракона, але теж не завдав великої шкоди.
Тоді рушив у наступ третій рицар -- Укол. І здолав Хворобу одним ударом своєї голки-шпаги.
З того часу, коли інші дракони-хвороби йдуть у наступ, завжди знаходяться ліки-рицарі, що їх долають. І деколи буває так, що одужати швидше можна лише завдяки уколам...
Оксанка прокинулась дуже рано. Батьки ще спали. А дівчинка дістала з полиці свого лицаря і пішла лікувати лялечок. Їм ще треба сон розказати, поки він не забувся.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна