Заблукав?
Прийшла Зима. Скувала товстим льодом річки, замела -запорошила поля, вкрила білими шапками сосни, а шубками ялинки. Поважні дуби також снігові жупани одягнули.
Холодно стало, морозець аж до кісток пробирає.
-- Пора на Південь! Полетіли на зимівлю!
Зібралися снігурі швиденько та й рушили.
А найменшого свого товариша забули.
Малий Червонястий знайшов горобину та й оселився на ній, поки ягідки були.
Та кілька днів минули швидко, і коли він повернувся до звичного свого помешкання, нікого з друзів не знайшов.
Піддлетів він до одного гніздечка -- нікого нема. До іншого -- пусто.
Аж тут білочка-сусідка вийшла:
-- Полетіли твої друзі на зимівлю у теплі краї.
Снігур вже в польоті прокричав:
-- Дякую!
І попрямував на Південь.
Кілька разів опускався малий на землю : то ягідкою поласує, то зустрічних дорогу спитає.
Сонце кілька разів вже підіймалося вранці високо в небо, а ввечері заходило за горизонт.
Вітер то допомагав мандрівникуу, то пустотливо підіймав і ніс в інший бік.
Та Червонястий раптом помітив, що сніг закінчився. Чорна земля а голі дерева довкола. Ген на горизонті щось зеленіє.
Повернув малий туди, в сосновий бір.
А пахощі!!! Майже як вдома.
Під червоним пір'ячком забурчав животик, нагадуючи про те, що ві навіть не снідав сьогодні.
Полетів мандрівник їжу шукати.
"Як поїм і перепочину, можна й далі рушати."
Знайшов він кущик рясно засіяний червоними ягодами. Скуштував -- смачні які -- трішки терпкуваті.
Одну, другу, третю з'їв. І думав вже летіти, як з неба пішов дощ. Та такий сильний.
Вітер здійнявся.
Та внизу щось зашелестіло і Червонястий побачив мишку. Сірушка запросила його до себе, дощ перечекати, про мандрівку розказати.
-- Бачила я вчора теж снігурів. Калии поклювали і на той бік лісу полетіли. Сказали, що далі не полетять на південь, бо й тут добре.
-- Але раніше й тут сніг лежав. Холодніше було.
-- Мені й так добре, -- відповілла госодиня. Не те, що зернятко, а й зелену травичку знайти можна.
Не знав малий, що й казати.
Змовчав.
А, коли дощ закінчився, полетів друзів шукати.
Ті якраз снідати збираись разом з горобцями. Синичка з міста шматочок сала принесла, горобці прилетіли. Всі раділи зустрічі.
Тільки снігур Червонястий думав: "Де ж сніг заблукав?"
Сьогодні він перепочине, а завтра полетить на пошуки.
І з такими думками малюк задрімав.
© Солтис-Смирнова Марія Петрівна