Країна Загублених іграшок

Десь близько чи далеко жив хлопчик Матвійко. Його машинки часто без коліс бували. І з поламаними дверцятами. Був він неуважний: то трансформеру руку поїздом переїде, то солдатиків мокнути у ванній залишить. А під ліжком серез залишків конструкторів жили... Та хто ж пригадає, що там колись був перший гараж і аеропорт біля зоопарку.
Якось серед ночі Жирафа витягла з-під ліжечка свою довгу шию:
-- Спить! Дорога вільна!
І іграшки тишком-нишком почали рухатись в бік відчинених дверей.
Ведмідь бурий та білий, сімейка пінгвінів і тигр з зеброю вирішили проїхатись на вантажівці.
Слон, жирафа і бегемот йшли поряд. На слоні їхали кілька поранених солдатиків:
-- Як добре, що ми звідси втечемо! Це ж треба! Вчора Матвій вирішив, що ми чудова іграшка для його черепашки Слави. Але ж вона така неповоротка — всх нас звалила в купу і поволокла у кут, де на неї чекали ласощі.
-- У мене через пилюку в носі постійно крутить, -- додала жирафа.
-- І мій хобот Матвій вузликом зв'язав.
Втікачі зупинилися вже у дверях. Звірята згадали захоплені очі хлопчика, коли він витяг їх з коробки на день народження
“Ура, тут цілий зоопарк!”
Автобус і дві крихітні машинки згадували свої перші перегони біля ліжка.
У стіні зовсім поруч з'явились чарівні дверцята в Країну загублених іграшок і всі попрямували туди.
Солдатиків відразу ж привели до ладу: кому руку вправили, кому нову шпагу подарували.
У машинок виявився найкращий гараж та трек, у звірят — широке поле і соковита трава.
Тільки тут з іграшками ніхто не грався. Сумували вони, сумували і попросили Чарівника знайти їм новий дім.
І він знайшов! Потрапили звірятка та машинки у садочок, в групи “Дзвіночок” та “Рукавички”, де їх люблять, миють, і граються.
Так Иатвійко залишився без улюблених ігрошок, сильно за ними сумував і набагато уважнішим та добрішим став.
От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна