Слимачок

Якось вранці на листок умостився крихітний слимачок.
Почав смакувати листячком, аж бачить -- з іншого боку теж хтось є.
Глянув -- і наче в дзеркальце подивився: два рожки, два очка і черевоніжа.
Та на спинці у двійника було щось тверде і велке. З блискучими крапельками води, які в сонячних промінцях іскрились крихітними веселками.
-- Ти хто? -- спитав Слимачок.
-- Я равлик. А ти хто?
-- Мабуть, теж равлик. Бо схожий на тебе.
-- А де ж твоя хатка?
-- Немає!
-- Давай, допоможу тобі її знайти.
І товариші, поснідавши, поспішили з листочка.
Тільки зупинились подумати, де ту хатку шукати, як тут надлетів метелик:
-- Равлик без хатки! Равлик без хатки! Де ж ти хатку загубив?
-- Я й не знаю, -- похилив голову Слимачок. Все життя так жив.
-- То може ти й не Равлик?
-- А хто тоді? Глянь, як ми схожі.
Він показав на Равлика.
-- Залазьте мені на крила. Я вас до Жука Рогача віднесу -- він старий і все знає. Та й зверху буде добре хатку шукати.
Малята залізли на спинку барвистого метелика і полетіли.
Яка гарна була земля зверху!
Біля дерева, на якому вони були ріс виноград. Його сині грона виблискували на сонці. А ягідки так солодко пахли.
Внизу цвіли квіти -- ромашки і фіалки серед лілій. Попереду височіла горда трояда.
Її запах був такий сильний, щл Слимачок на мить забув про політ.
-- Обережно, на ній дуже гострі колючки.
І трійця полетіла далі. Біля огорожі росла стара липа. Саме тут і жив собі Жук Рогач.
Він якраз заварив свіжого чаю і запросив гочтей до столу:
-- Ну, розповідайте, чи далеко зібрались?
-- Вас шукали.
Старий жук уважно гланув на них:
-- Навіщо?
-- Щоб ви розказали, звідки равлики хатки беруть, бо я своєї не маю, -- Слимачок опустив голову низько-низько.
-- Ти ж не равлик. Ти слимачок, ще маленький до того ж. І хатки в тебе такої великої не буде. А маленька ось.
І Рогач постукав легенько лапою малюка по спинці.
-- Чуєш, як дзвенить.
-- І блистить на сонечку, -- додав збоку Метелик.
-- Ура, я Слимачок! І в мене є хатка! -- радів малий.
Тепер він не буде шукати нову хатинку на спинку.
Равлик і Метелик після чаю попрощались з господарем і полетіли з Слимачком додому. На вишню. Їсти смачне листячко.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна