Совина порада і лисенята

Десь у казковому лісі ховається нірка. І живе там Лисичка зі своїми дітками. Тато-лис на полювання ходить, а матуся малечу доглядає та розуму повчає.
Лисенята -- такі собі діти -- не могли на місці всидіти, то кігтики точили об корінці у найдальшому куточку нірки, то наввипередки ганяли серед колючок і свої пухнасті шубки подерли.
Найменший Пушок, хоч росту невеличкого, та вдачу мав неабияку -- обох братиків покусає, а сестричку за кіски смикає. Ще й іноді обзиває їх.
А сестричка Лиска сяде у куточку та й плаче -- батькам на цього задираку не пожалієшся -- малий він. Зате себе шкода -- найстарша і така рюмса.
Лисичка заплакала ще голосніше.
І її плач почула з дерева Сова.
-- Чого ти плачеш, маленька? Ти ж дівчинка -- повинна усміхатися і пісень співати.
-- Та де ж там, -- змахнула лапкою Лиска. -- Пушок проходу не дає -- то обзивається, то за коси смикає.
-- Він ще маленький. І не знає, як правильно своюлюбов висловити. Я пораджу тобі більше його обіймати і говорити, що ти його теж любиш. І на образи не звертай уваги, посміхайся та цілуй братика.
-- Подіє? -- засумнівалась лисичка.
-- Як не спробуєш, не дізнаєшся.
Коли малюк смикнув сестричку за кіску, а вона його поцілувала в носик, Пушок навіть розгубився на секунду. А тоді смикнув сильніше. Його погладили між вушками і Лиска сказала, що теж його любить.
"Так не цікаво!" -- подумав він і пішов точити кігтики.
Через якийсь час він знову підійшов до лисички-сестрички:
-- В тебе хвостик не рудий, а як в зайчиків куций!
Лиска його обняла, посміхнулась і пішла мамі допомагати корінці за ніркою шукати.
Тоді Пушок до братиків прибіг:
-- Тонкі лапки, куций хвіст, хто сказав, що ти лис!
Але, поки він сидів у куточку, лисичка встигла розказати про пораду сови решті.
-- Може, краще шишками пограємось, -- запропонували вони з посмішкою.
Найменше лисеня з радістю погодилось.
А за кілька днів всі у лисячій родині забули, що Лиска любила поплакати, а Пушок поображати інших.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна