Пральна машина і Дмитрик

Давно чи не дуже, але жила сім'я -- мама, тато і синочок Дмитрик.
Спочатку малюк, поки спав і їв, не любив, коли довкола шуміло й гуркотіло.
А вдома тихо не бувало -- то комбайн мамі допомагає картоплю терти, то пилосмок підлогу прибирає, то машинка пральна працює.
І, хоч перші два були галасніші, але пральна машинка -- головна мамина помічниця -- працювала щодня.
Коли Дмитрик підріс і почав досліджувати все довкола, прибіг якось до Машини, а вона закрита. І крутиться-вертиться все всередині. А тоді як загуркотить! Може вона і його хоче покрутити! Малюк злякався і з плачем побіг до мами.
З того часу хлопчик пральну машину лякався. Ввечері перед сном разом з матусею її з розетки вимикали. І все рівно страх не проходив.
Та якось машинка зламалась. Не стало звичного гуркотання. А купа брудного одягу все росла і росла. Допокиу Дмитрика не залишилось жодних чистих шкарпеток.
-- Брудні, -- поскаржився він мамі.
-- Сьогодні прийде майстер і відремонтує машинку, -- відповіла та.
Хлопчик заплескав у долоньки -- ще більше від гуркоту він не любив брудних речей.
І коли чарівник-майстер полагодив помічницю, Дмитрик сам почав складати в барабан речі. Тепер він не боявся навіть дверцят, що ніби намагались його й самого зачинити. Знав, що машинка хороша.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна