Великодня казочка про Куця

В одному лісі, зовсім не зеленому і темному, а з великими яскравими квітами замість трави, з чудернацькими деревами-парасольками з різнобарвними листочками жили кролики.
І був серед них маленький сіренький Куць -- невгамовне кроленя. Матусі доводило щодня його штанці прати. А улюблена смугаста сорочечка то об гілочку порветься, то гудзичок загубить.
Та якось дідусь-кріль змайстрував малому кораблика. І сказав, що цей подарунок має чарівну силу. Але додав, що обов'язково треба почекати весни.
Добре, що вона не забарилась, а то Куць страшенно не любив чекати.
От якось вранці він почув щебетання пташок і вибіг подивитись. Пташечки співали за потічком. І тільки наш кролик взявся мостик перебігати, як перечепився... І випустив з лапок кораблика.
А той, розпустивши вітрила, поплив.
Куць стрибнув у воду і опинився на кораблі. Довкола співали пташечки, зеленіла солода тревичка, виблискували на камінцях крихвтні краплинки у сонячному проміні.
А кроленя втомилось і заснуло.
Скільки воно спало, ніхто не знає. А прокинулось у теплих хлопчачих руках:
-- Який ти гарний! А який сміливий! Я хочу теж бути таким відважним. І малюк пішов показати мамі знахідку -- сірого зайчика і його кораблик

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна