Дзень і Донь

Того ранку небо було таким блакитним, а вода такою свіжою, що гномики Дзень і Донь, прокинувшись, поспішили на вулицю.
Братики вмилися, причепурилися...
- Я перший вибіжу через двері!
- Ні, я перший!
- У менее ковпачок довший!
- А в мене носок черевика.
Малюки продовжили вже на вулиці:
- Це мій пеньок!
- Ось ця суничка моя!
- Не займай мого улюбленого меча!
Та тут з-за куща їх відволікли: троє маленьких куріпок вийшли рядочком. Разом перебігли під палкою-мечем, всі дзьобнули з різних боків суничку і вистрибнули на улюблений гномиків пеньочок, щоб посидіти на сонечку.
І тут малюки в ковпачках зрозуміли, що, краще ніж сперечатися, треба один одному допомагати і ділитися.
З того часу у лісовій хатинці гномів панує мир та злагода.
А Дзень і Донь ще й з іншими діляться.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна