Курочка-утікачка

У далекому селі та зеленому дворі жили собі курчата - не дорослі й не малята.
І була серед них рябенька курочка, якій по землі не ходилось, пшениця не їлась, а все на світ за огорожею поглядалось.
Спочатку сумувала: "Чому я не літаю?"
Та зелень довкола так манила, що Рябушечка вхопилась дзьобом за перетинку огорожі, поставила лапки, знову, вище зачепилась і пилізла на саму верхівку.
- Навіть Півень так високо не забирається, - зраділа курочка.
- Ти куди? Куди? Куди? - питали її подруги знизу.
А Рябушечка розправила крила і полетіла вниз.
Прямо до зеленого листя винограду. Дзьобнула з одного боку, з іншого, підкопала корінець.
І пішла далі,туди, де між зеленого листя червоніли ягідки малини. Лише курочка над ягідкою схилилась, щоб спробувати, а її городній сторож - пес Гавчик помітив. Почав він голосно господиню з хати викликати.
Разом з нею і внучки вибігли.
Подивились, на кого собака гаркає, і давай утікачку ловити.
З одного боку між кущі стулилися рученята, з другого. Та й посередині господиня стоїть.
Але Рябушечка не дається - утече, ще щось цікаве побачить - то від перших рук вивернеться, то від других утече.
Але крило пір'ям за гілочку зачепилась і курочка здалася.
Господиня погладила по голові і випустила до курника.
Всі інші кури обступили утікачку:
- І як? Ти як?
А вона подивилась на огорожу:
- Добре! Наступного разу буде ще краще!

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна