Малята-кроленята
В одній кролячій сім’ї було двоє кроленят. І, хоч братик Куцик був на хвильку старший, сестричка Довговушка намагалась його у всьому перевершити.
- У мене шерстка гладенька і довша за твою! А хвостик кругліший. Мої вушка довші, тому чують набагато далі.
Спочатку братик не зважав.
Але далі стало вже не до мовчанки:
- Давай, наввипередки до ось того пеньочка? - Куцик з надією подивився на Довговушку.
- У мене лапки тоненькі і довгі! Я тебе й так обжену! - і малеча розвернулась у протилежний бік. - Я краще з мамою і татом у схованки вдома пограюсь.
- І я з вами! - зраділо старше кроленя.
- А я з тобою не хочу!
І кроличка пішла плакати на той пеньок, до якого не хотіла бігти.
Вийшла Матуся подивитися, що трапилось, а Довговушка сказала, що Куцик наввипередки не хоче бігати.
- Грайтеся разом, - сказала мама, пригортаючи діточок.
Братик з сестричкою і наввипередки побігали, і в схованки з батьками погрались.
Але наступного ранку Довговушка тихенько з’їла свою морквинку і Куцика.
- Я її так хотіла! - сказала вона, коли братик побачив лише крихітний листочок від ласощів.
Тільки ображатись на сестричку він не міг:
- А за обідом ти зі мною поділишся, - запропонував він.
Лише за столом:
- Мамо, Куцик в мене морквинку відбирає!
- Та ти ж мою вранці з’їла!
Подивилась мама-кролиця на ображене личко сина та хитрі очі донечки і все стало зрозуміло.
- З сьогоднішнього дня ви не граєтеся разом, не розмовляєте, не гуляєте, не їсте. Добре?
- Добре, - погодлися з неохотою кроленята.
Але за кілька хвилин, коли Довговушці набридло спостерігати за мурашкою біля входу і вона захотіла погратися з братиком у квача, згадала мамині слова і засумувала.
Куцик на вулиці вчився стрибати через гілку.
“Як це весело буде робити з сестричкою,” - подумав він. І хотів уже покликати її, але згадав, що Матуся сказала за обідом.
До вечора кроленята так скучили один за одним, що обійнялись перед сном, але мама була неприступною:
- Куцик спить з лівого боку, Довговушка з правого від мене.
Вранці діти навіть враженнями про сни не поділились…
Тільки з кожною хвилиною обоє ставали сумніші і тихіші.
- Хочете разом погратися? - спитала мама-кролиця.
- Так! Так! - застрибали від радощів кроленята.
- І гуляти разом будете? І їжею ділитися, а не забирати один в одного?
- Так! Так!
- Пам’ятайте, що ви братик і сестричка, найкращі друзі! І сваритися чи хвалитись один перед іншим вам не потрібно.
- Добре, - погодились Куцик і Довговушка.
Взявшись за лапки, вони побігли на прогулянку. І до кролячої домівки долинав лише веселий дитячий сміх.
© Солтис-Смирнова Марія Петрівна