Про рисеня, яке звук "Р" не вимовляло

У зеленому-зеленому лісі жили рисі. Великі лісові коти з китицями на вушках були справжніми володарями у тих краях.
Та якось знайшлося мале рисенятко, що не вміло "р" вимовляти.
- Мул-мул! - пестилось воно до мами.
- Хто ти? - спиталось якось вовченя, що разом з батьками збиралося в гості.
- Лись! - гордо мовило малятко.
- Так ми до вас, лисів, і йдемо. Пішли разом.
Рисеня пам'ятало, що за межі трьох дубів, липи і двох старих сосен йому виходити заборонено.
- Мені туди не можна!
- Так лисиці живуть он за тою смерекою.
- А я тут!
І розгублене малятко побігло до мами:
- Мамо, я ж пись?
- Ти Рись!
- Я й кажу, що лись.
Батьки ввечері про щось довго говорили.
Тато прийшов до рисенятка:
- Синку, скажи грізно "РРРРРРРРРРРРР"!
- Л-л-л!
- Збирайся, пішли!
Малюк так пізно ще ніколи не гуляв.
- Ми куди?
- Побачиш!
Вони втрьох саме підходили до великої липи. Десь там серед листя чулось совине "ух-ух".
- Пуга! Пуга! - покликала мама стару подругу.
Сова спустилась на саму землю.
- Ух! Ух! Чого так пізно гуляєте?
- Ти ж лісовий логопед. а наше малятко-рисенятко "Р" не вимовляє.
Сова глянула на рисеня:
- Покажи, будь ласка, язичка.
Малюк витяг язичка.
- Я тобі покажу кілька секретних вправ. І за кілька днів ти будеш "Р" казати краще за всіх у лісі, - прошепотіла сова рисеняті на вушко.
- Клаще за тата?
- Краще за ведмедя Мишка, - посміхнулась вона.
Щовечора батьки приводили малюка на заняття.
- А що ви сьогодні робили? - питалась матуся.
- Це ж секРет! - сказало рисеня.
- У тебе "р" вийшло, - схвильовано сказала мама-рись.
- УРА! Я Рись!
І малюк з великою радістю заричав на весь ліс.
Вже завтра він подякує сові-логопеду. А поки він піде спати. І насняться йому змагання, де він своїм величним "Р" переможе Мишка.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна