Про жадібне лисеня

Жило у лісі лисенятко. Таке воно було миле, що батьки не могли йому ні в чому відмовити.
Якось купили вони своєму малюку кульочок цукерок.
Пішло лисеня гуляти, а всі свої багатства з собою взяло.
Аж дивиться, білочка з зайченям граються у пісочниці, а у них такі яскраві відерця з лопатками! Лисеняті відразу захотілось мати такі ж і собі. А поруч ведмежата грались з літачками, які літали, дарма, що на дистанційному керуванні. Тут лисеня не витримало:
-- Дозвольте мені з вами погратись.
-- Приєднуйся, -- охоче відгукнулись звірята.
Лисичка поклала свої цукерки на лавочку і сама побігла до ведмежат, адже їй так сильно сподобались літачки!
Ведмежата показали гостю як керувати літачком, тому лисеня дуже швидко навчилось робити повітряну петлю.
Воно так захопилось, що й не помітило, як її цукерки впали з лавочки, а там їх підібрав їжачок, що якраз біг поруч.
Він подивився на ігри з літачком та у пісочку і вирішив погратися з усіма. Але перед тим, як приєднатись до зайчика з білочкою, вирішив пригостити всіх цукерками. Прийшла черга і лисички. Та здивовано подивилась і промовила:
-- О, і в тебе такі ж цукерки.
-- А твої де? -- попитав їжачок.
-- На лавочці, -- відповіла вона.
-- Там нічого немає, -- сказав Гострячок-їжачок, -- я знайшов ці на землі.
-- Мабуть, це мої, -- відказало лисеня і вихопило цукерки у їжачка.
-- Постривай, а можна мені одну, -- попитав той, -- бо вони так смачно пахнуть.
-- Ні, бо ти і так пороздавав достатньо, треба було самому їсти.
Всі звірятка подивились на жадібне лисеня, а тоді ведмежатко сказало:
-- Невже ти не знаєш, що треба ділитись? Ми ж не заборонили тобі гратися нашими іграшками. Чому ж ти не поділишся і своїм багатством? Адже їжачок не винен, що знайшов саме твої цукерки, він вирішив пригостити всіх.
Присоромлене лисеня швиденько втекло звідти.
Так пройшло декілька днів. Кожного разу на прогулянці воно дивилося як захоплено грались звірята, але не набиралась сміливості до них приєднатись.
Через певний час батьки помітили, що їхнє лисеня сумує, і щоб його порадувати, купили знову малюку багато цукерок. Лисеня чемно подякувало, його очі загорілись, воно схопило кульочок і побігло на майданчик, де постійно гралися звірята. Прибігши туди, воно почало пригощати всіх цукерками і вибачатись. Коли всі звірята отримали ласощі, вони запросили лисеня погратись. Щасливий малюк погодився.
Відтоді він завжди всім ділився.

© Солтис-Смирнова Марія Петрівна